Розсіяти оцю тривожну мить,
що розтяглася краєм запитання.
Не заглядати вглиб, бо там мовчить
довічним пеклом відповідь остання.
Лише торкайся відблисків на склі
затемненого сплячого екрану,
і вкотре нишкни під вагою слів —
чи вже запізно, чи занадто рано.
Тому, якщо можливо, не питай —
не дай вам боже вдвох відповідати.
.. та тягне, тягне й гріє пустота
в календарі несправдженої дати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853742
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2019
автор: Єлена Дорофієвська