Моргали зорі, сяяли мені
І падали прямісінько в долоні
Ті, що на чорнім, темнім полотні,
Де Всесвіту невидимі кордони.
Моргали зорі, сяяли всю ніч
Крізь Шлях Чумацький падали до долу
А ми зустрілись знову плІч-о-плІч.
Й до ранку гомоніли мов ті бджоли.
Моргали зорі, сяяли і все
Так чудернацько ставши у сузір‘я.
Ти ніжно пестив коси і лице,
Без тих казок, без того марнослів‘я.
Моргали зорі, сяяли б і ще
Та їх прогнав із небосхилу ранок
Під бузини розквітнувшим кущем,
Цілунок був - не було обіцянок.
Моргали зорі, сяяли. Вже - ні.
Без них не буде біше тих побачень.
Тобі - чужа, а ти - чужий мені,
Цього нам двом ті зорі не пробачать
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853885
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2019
автор: V.S.