Раненько тісто місила, господиня Ганна,
Сусіда в гості чекала, красеня Романа,
Поки корів, випасала жінка на горбочку,
Вони завжди любувались на траві, в садочку.
Так мало бути й цього дня, лиш трохи проспала,
Сама ніколи, у житті, корови не мала,
По хаті крутиться, як білка, капустку смажить,
До дзеркал зиркає та й собі груди погладить.
Спеклися, пахнуть пиріжки в електродуховці,
Вже й на порозі Роман у червоній сорочці,
Наче сполохана пташка, по тілу мурашки,
Як літнє сонце, він сяяв, приніс їй ромашки.
Погляд у очі, цілунки, до саду спішили,
До забуття, вже спокуса, траву молотили,
Кохались так, що незчулись, запах вітром несло,
Про пиріжечки згорілі, дізналось все село.
07.11.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2019
автор: Ніна Незламна