Копирсатися в собі - в минулому, в сьогоденні, проводити аналогії, уявляти інший хід подій... Що було після того, коли ти зробив щось, чого би, можливо, не мав робити? Яким би було моє рішення зараз? Що би я відповіла, якби був час подумати? Що сказала б, якби в мене запитали зараз, а не тоді?
Як жити, насолоджуючись кожним, подарованим долею моментом, не зважаючи на дії та думки інших? Вам це відомо?
Здається, я вже давно переросла це все і в радіусі свого щастя білою крейдою намалювала велике захисне коло. Але... Іноді в це коло проривається якась нездорова енергія і висмоктує, здивований від скаженого нахрапу, мозок, витрушуючи з тебе майже спустошену душу... Чур тобі! Згинь, нечиста! Я сама вирішу, як мені жити, що і коли робити! Мої рішення завжди зважені і додатковому безглуздому обсмоктуванню не підлягають!
А може це не копирсання в собі? Можливо це банальне самоїдство - тягар, котрий тягнеться важким невидимим шлейфом, страшенно обтяжуючи думки та рухи вперед? Може й так, але Чур тобі, Пек! Всі мої рішення обгрунтовані відповідно до сьогодні, а не до вчора і нема більшої насолоди, ніж усвідомлювати, що повернувшись назад, ти все зробиш так само!
#копирсанки
29.09.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853934
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2019
автор: Vita V-D