Цей падолист, ти послухай уважно,
Можливо все, сьогодні буде важно,
Що так шепоче, тобі листва в гаю,
У тиші чуєш, це ж слово – кохаю.
Ледь шурхотить, вже спадає на плече,
Доволі ніжно та мені не пече,
Що йшов сердитий і знов мовчазний ти,
У серці біль, все ж, я спроможна простить.
Осінню зраду, сховаю між листву,
Може й на краще, стосунки розірву,
Мабуть то доля, зруйнувались мости,
Доносить вітер - Прости мене, прости!
2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854031
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2019
автор: Ніна Незламна