В твариннім світі вожаки –
Розумні, сильні звірі.
Відбір природній там таки
Присутній в повній мірі.
Слабак ніколи у вовків
Не стане старшим в зграї!
Ті не потерплять чужаків,
А ось в людей – буває…
Війни криваве щеплення
Не вберегло від дурі.
І вибрало населення
Нам телепня в натурі.
Самозбереження інстинкт
Забули чи приспали,
Коли ганебний цей вердикт
Нам, дурням, навязали.
Чим думали? Чи думали?
Нема кого спитати!
Частина вже прочумались,
Крім тих котрі із вати.
Піднімуться на боротьбу
Найкращі з кращих знову.
І кров’ю змиють цю ганьбу
Та не допустять змову.
А більшість вкотре мовчазна,
Що крові так жахається,
У тім, що кров, це їх вина,
Ніколи не признається…
06.10.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854098
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2019
автор: Мирослав Вересюк