Моє ти тіло знайшов у тлі,
О ні!
Мої слова давно побілілі,
На полотні,
Але думки напевно ще стиглі,
Не дам їм згинути у цій імлі.
Але у цього задуму є нюанс,
Слова можуть вбити навіть вас,
Але поки внутрішній вогонь не згас,
Я краще для хоробрості вип'ю квас.
В голові я маю думку єдину,
Таку ідеальну і неосяжну:
Запхнути вас всіх в ізоляторну,
А може ви хочете в інкубаторну?
Вам здається що я біолог?
Тоді я буду неначе ідеолог,
Потрібно закінчувати цей епілог,
Сміявся би з мене навіть демогог.
Але я усім вам збрехав,
По дорозі, я ще кудись зайшов,
Але куди саме - не пам'ятав,
Котракт безпам'яті собі підписав.
Я мріяв бути твариною,
Так чому народився людиною?
Щоб бути біомасою єдиною,
Зачекайте, так я вже давно не людина,
А що ти тоді?
Мене катують усі ці думки,
Неначе група безжальних катів,
Живіть своїм життям недоумки,
Бо свідомість для єретиків.
Instagram: www.instagram.com/_pr0b0tr0n_
Facebook: www.facebook.com/pr0b0tr0n
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2019
автор: Garmata