Знову долонями, торкнусь туману,
Пелену сіру… розведу руками,
Здається нині - вводить у оману,
Вже й побоюся, що у ній розтану.
Бархан молочний, пригортав, обійми!
Проймає холод, відчуття свіжості
А чи спроможна, зігрітись, йти із тьми?
Давно чекаю, ласки і ніжності.
Ти не впускай, осінь, туман у життя,
Хай поміж нас, ясненьке сонце світить,
Хочу весни. І про кращі почуття,
У це кохання й щастя - душа вірить.
Хай наша вірність, буде лебедина,
Яскраве сонце, вип`є ранні роси,
Хай пролітає…. осінь, ця туманна,
Моє сердечко, так любові просить.
2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2019
автор: Ніна Незламна