Не клич мене

Не  клич  мене,  я  не  прийду  в  нікуди.
Твій  вечір  простягає  теплі  руки,
І  сутінки  прядуть  свій  знаний  кужіль,
Мов  скреготом,  в  житті  моїм,  по  бруку.

Не  клич  мене,  я  не  прийду  в  нікуди.
У  тебе  ще  світанків  ціле  поле.
Я  виполю  з  душі  той  білий  кукіль,
Що  тягне  живо  соки,  п*є  із  волі.

Не  клич  мене,  я  не  прийду  в  нікуди.
Твоє  кохання  полум*я  вже  лиже.
І  припікає  гАряче  облуда,
Я  по  вогню  не  побіжу  на  лижвах.

Звичайно,  не  свята,  гріхів  доволі.
Важка  чуттєво-розумова  брама.
Довіку  вже  у  просторі  юдолі,
Не  клич  мене,  не  клич,  прийду...думками.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854253
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2019
автор: Світлая (Світлана Пирогова)