( гумореска)
Прийшла жінка із села
І "шипить" до Роми:
-Он, в селі усі ся лічать,
Лиш я сиджу вдома!
Свєта в Калуші знайшла
Лікаря - мудрюгу,
Що руками лиш поводить -
Й каже всі недуги.
А Іванка аж в Франківську
Винайшла травницю,
Що від усіх слабостей
Дала їй водицю.
Вона наще її п'є,
В компот доливає,
Натирає нею крижі,
Голову вмиває.
Та ще й зілля надавала,
Чисто, як матина,
Воно шлаки всі виводить
З утроби людини.
А Миколу аж у Львові
П'явками лікують...
Вони кров, котра нездала,
Із нього "помпують".
Й хоч вони його погризли,
Що трудно впізнати,
Та зато він поправивсі,
Що мож ним орати.
Ромко слухав це та й каже:
-Лічаться, бо хворі,
А ти моцна, як Шварцнегер...
Нащо ти докторів?
Ох, як жінку то узлило:
-Ага, я здорова!
В животі як би колола
Рогами корова.
Раз не можу нічо з'їсти,
І нічо підняти,
А вночі як та сова
Вже не можу спати...
Роман її перебив:
-Не шукай лікарні,
Краще перестань рубати
Всьо, як та січкарні!
"Натовчешся" перед сном
Пляцків і ковбасів,
Та й того не можеш спати...
А я "мру" від газів...
Що сказала на це жінка -
Не гарно писати,
Лиш хіба що мож із того
Науку узяти,
Що не спасуть лікарі
Навіть знамениті,
Якщо ти не будеш жити
Так, щоб не хворіти.
І якщо в такому віці
Сам собі не лікар -
Ти, як кажуть у Китаї,
На розум каліка.
11.11.2019.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854462
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2019
автор: тарпик