Медузи розривають плин
Життя, що тане десь у горах.
Вода втікає до глибин,
Неначе світ – заклятий ворог.
Хлюпочеться отруйна кров,
Між берегами ходять люди.
Нагадують прибулим знов,
Що випадковостей не буде.
Потоки світла не пройдуть,
Їх зловлять щупальця миттєво.
Вони пропустять лише лють
В напівзруйновану місцевість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854688
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.11.2019
автор: Юлія Рябенко