Я думаю не треба сумувати,
За тим, чого вже більше не знайти.
Безлистяні дерева як солдати,
Ще більше навівають самоти.
І вітер сверлить скроні наче куля,
І день, що більше схожий вже на ніч,
Один. Сиджу. Нікого вже не жду я,
Один. Піду. Ніхто не йде на встріч.
Навколо лиш дерева як солдати,
Пусті, безлюдні і безлистяні алеї,
Мені водночас хочеться вмирати,
І жити хочеться, сумуючи за нею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854699
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2019
автор: sichpoet