непохитні порожні шальки_
оксамитова ряса ночі_
кожна сповідь – затерта калька,
кожне зЕрно на жорна хоче_
>
переважно пусті обличчя_
підозріло нервові рухи_
обіймаються протиріччя
страх до сміху як прах до духу_
>
на долонях переплетіння
ліній долі та свіжих шрамів,
жалить очі сріблястий іній
на руїнах мовчання храму_
>
впалі вилиці / сиві скроні,
гострі плечі / коліна здерті_
декорації сну картонні
тіні п’яні,
до крику вперті >
> медитують парафіяни
на задуту останню свічку
купи ліпляться аур плями,
увійшовши в ту саму річку_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854894
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.11.2019
автор: Ки Ба 1