Не плачте,мамо, я ще повернуся
Так, знаю що один у вас я син
Але людина в час загрози мусить,
Відважно захищати рідний дім.
Матусю люба , витріть свої сльози,
Не крайте моє серце на шматки,
В країні і без того суму вдосталь,
Бо зараз скрізь панують вороги.
Мене ви дочекайтесь неодмінно,
А як приїду приготуйте борщ,
Зваріть узвар улюблений з шипшини .
Не проливайте сліз палючих дощ.
З собою в'язані візьму шкарпетки,
і з вашим завжди буду я теплом,
Спасибі мамо за мякенький светер,
Що зв'язаний любов'ю і добром.
У сумці банка із суниць варення,
Не бійтесь неодмінно довезу.
Моє ви рішення прийміть смиренно.
Не суньте моє серце під фрезу.
Прошу вас відпустіть мою долоню,
Я не лишусь, поїду все одно,
Бо зараз моє місце на кордоні.
Щоб захистити місто і село.
І мати руку сина відпустила,
Сказала:" Господи,благослови!
Напевне, тебе правильно зростила.
Дзвони лиш сину, кожен день дзвони."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855065
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2019
автор: Анастасия Яковлева