Близьким, але таким далеким,
Приходить образ, світлом, серед сну,
Тоді вернулися додому всі лелеки,
У ту минулу й нами втрачену весну.
Хіба ж я знав, що все отак складеться,
Життя нас пустить геть на самотік,
У глибині давно розбитого люстерця,
Дивлюсь на себе й віддаюся самоті.
Давно залишені з тобою поокремо,
Знайшли себе та втратили азарт.
Така вона, життєва теорема,
Утрачена любов - не вернеться назад.
Ми прожили окремо цю холодну осінь,
Давно покинули домівки всі лелеки.
Ми правильно вчинили? Я не знаю досі.
Ці рішення для двох, завжди такі нелегкі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855129
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2019
автор: sichpoet