Я помилилася. Пробач.
Ти не нарцис – каштан квітучий.
Мій настрій знову йде у скач,
Чуття виплигує із кручі.
Ти той, хто душу денно мне.
Ти дневі - сонце, ночі - місяць,
Манрівка у позаземне,
Хліб, який мізки денно місять.
Моє пробудження ти й сон,
Моя печаль і ейфорія.
Мій доброволяний полон.
Мій? Так. Однак...
Лише у мріях.
Тут круча – глибоке місце в річці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855134
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)