Тече вода, як і текла
Веселими потоками...
Роки мої десь віднесла,
Сховала за воротами...
Ось я піду,ось я піду,-
І до води, й до річечки...
І попрошу, і попрошу,-
Спинить їх плин хоч трішечки...
За ними бігти уже я
Не маю зовсім силоньки...
Й спинити, ні не можу я
Ні жодної хвилиноньки...
Та все ж іду, іду - спішу
Я знову й знов до річечки...
Її благаю і прошу,-
Спини плин літ хоч трішечки...
Якось дійшла я до ріки,
Їй низько поклонилася...
І попросила щоб роки
Мої призупинилися...
Ріка мовчала і текла
Весільними потоками...
Поруч всміхалася верба
Гілками кароокими...
Я розплела свою косу,
Лице умила й віченьки...
Тягар життя я донесу,-
До неба, не до річеньки...
Та я не буду поспішать
В далеку піднебесную...
Весну я буду виглядать,
І з нею ще воскресну я...
Тече вода як і текла
Бурхливими потоками...
Не буду я лічить літА,
ЛІта чекать з покосами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855195
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 19.11.2019
автор: геометрія