Перед жінкою Микола
Все собою вихвалявся:
-Дякуй долі, такий скарбик
Лиш тобі одній дістався.
Ти живеш в моїй квартирі,
І таких, як я - в нас мало:
От признайся мені щиро,
Ти ж таких не зустрічала?
Богу дякуй, що мене ти
На своїм шляху уздріла,
А то б ще в дівках ходила,
І вже б досі посивіла.
То ж скажи мені, дружино,
Я повинен про це знати:
Як мене, таку перлину,
Ти повинна зберігати?
-Я б тебе, мій діамантик,
Зразу в скриню закувала,
Відвезла б кудись на острів
І у землю закопала.
Навіть мітку не поставлю,
Буду так оберігати,
Щоб цей скарб не відшукали
Ні туземці, ні пірати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855262
Рубрика: Гумореска
дата надходження 20.11.2019
автор: Катерина Собова