Передати не можна словами,-
Це побачити треба й почуть...
Повертаюся знову думками,
Щоб ту радість повторно відчуть...
Переповнений зал був до краю,
Лиш на сцені те дійство було...
Зал завмер, слідкував лиш очами,
Всіх неначе у вирій несло...
Це столична була в нас вистава,-
Драматична, журлива й жива...
Хоч в минуле вона повертала,
Та й в майбутнє думками несла...
Гра акторів була визначальна,
Їх сприймали усіх "на ура"...
Та найбільше усіх полонила,-
Неповторная Оля Сумська...
Відчували всі люди серцями,-
Переплетення давніх подій...
Уявляли - пливуть над степами,-
Персонажі далеких тих дій...
Дві години, як мить промайнули,
Не хотілося зал залишать...
Задоволення й радість відчули,
І наснагу, й любов, й благодать...
Передати не можна словами,
Це побачити треба й почуть...
І скажу я ще всім поміж нами,
Що цього не можливо й забуть...
P/S: По закінченню я все ж зустрілась,
І з Сумською, все ж родичі ми...
Обнімалися ми й говорили,
Цілувались й сміялися ми...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855308
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.11.2019
автор: геометрія