Для мене ти ковток п'янкого трунку,
Для спраглого в пустелі джерело.
Й нема від почуттів цих порятунку ...
І як тебе до мене занесло?
І як тебе душа моя впустила?
Ота зневірена, де сотні рваних ран ...
А ти так легко, що збагнуть не встигла,
Приніс цілющий для душі бальзам.
Невже тебе у серці поселила?
Воно твою любов, мов ліки, п'є ...
Усе, здаюсь! Пручатися несила ...
Бо серце знає: ось воно, своє!
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2019
автор: Зоряна Кіндратишин