Земля садів – рокована земля.
Я йду по ній тісними манівцями,
Приречено зітхають свіжі ями,
Чи може це примарилось здаля.
Я бачу тіні в дзеркальцях роси
На квітах і неторканих суницях,
Прошу, нехай на зустріч запізниться
Душа, нехай не чує голоси.
Не слухає ні подихів, ні слів –
Бо партії зливаються в єдину,
Тут Янгол тихо зважує людину
Без тліну, що лишила на землі.
Лиш очі, як мені повз них пройти?
І дати… Дати вкупі з іменами –
Ці праотці́, діди, батьки і мами,
Колись були такі як я і ти.
[i]Марґо Ґейко
20.11.2019[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855361
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.11.2019
автор: Марґо Ґейко