Про те, що разом нам недоля бути, знаю.
Та не спіши чуттю підписувати розстріл.
За хвіст ще трішки синю птаху потримаю
І відпущу її в політ у вільний простір.
Дозволь душі моїй набутися тобою,
Пожити в казці дивній, складеній з фрагментів.
Свідома того, що не виграю я бою
В борні із полчищем обстав і аргументів.
Та доки квітка в серці втримує баласти,
І доки запах свій пускати а обшир хоче,
Не дай завчасно їй зів’янути, опасти.
Нехай вона іще пелюстям потріпоче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855362
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)