Слова – відбитки, істини не відають.
Не викажуть думок очей вогні,
Про те, чому бувають надто синіми
І теплими вологою.
Німі
Тонкі вуста.
Смолою бурштиновою
Жар серця оповитий. Тіло – тлін.
Минуть сторіччя. Зір далеких мовою
Ти будеш пломеніти у мені.
У захід сонця спогади вдивляються –
Шукають відповідностей у снах
Тони любові. Диким розвивається
Душа барвінком, слів жагучих мак
Гойдає небо – лоскотно світанкові:
Пробудження росу солону п'є.
Кепкує доля – вчить літати мамонтів…
Та в мріях тільки крила їм дає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855500
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2019
автор: Серафима Пант