Осінні береги безвітрям надихають,
у кронах вітерець не шелестить,
лиш гілля верб ледь-ледь хитає
і нахиляє до води.
Вода неначе срібло ллється,
дзеркалить дальні береги,
дрібною хвилькою торкнеться,
бувають незворушні восени.
У небі чайка пролетіла,
може спішила до ставків
і небо креслила уміло
потужним махом крил.
Удалині видніються тополі,
стовбуром із стрижкою бринять,
іще не віє вітерець на волі,
та кольорами осені блищать.
22.10.2019-23.11.2019.
Світлина автора.
Міське озеро,
Івано-Франківськ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855638
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.11.2019
автор: Светлана Борщ