Як перейти ці спалені мости,
Котрі вже не можливо відновити?
Як душу нам від пекла вберегти,
І як прожити день,щоб не згрішити?
Народ людський!Ти кажеш,що страждаєш,
Від болю,що несе тобі війна,
Хіба ти досі ще не помічаєш
Як вкотре матір плаче,бо сама?!
Не хочеш ти коритися нікому,
Ти не рахуєш жертви,а дарма:
Людей лишають батьківського дому,
А все тому,що зараз йде війна.
Чорніє небо...Десь,перед світанком
ЧергОвий постріл в тиші прогримить.
Розбудить ворог тишу своїм танком,
І під ногами щось зашелестить.
Тут не один потрапить у могилу:
Юний солдат,і навіть офіцер,
В останній раз покаже свою силу,
Останню міну покладе сапер.
І коли все затихне,опівнОчі,
Хтось вже не встане з мокрої землі.
Запам'ятай оці відважні очі,
Котрі навік закрились на війні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855653
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 23.11.2019
автор: El DoRaDo