* * *
Коливається час цей похмурий–
різношерста вже братія в масть
розбудовує замки, вкруг мури,
жадоби розгулялась напасть.
І картини апокаліптичні
із туману вплітає каприз.
Та в промовах малюється спічных
розприкрашений блеф-бенефіс.
Житія ріки – мудрість на Небі
врозумляє блукалих овець.
Не блудити, зайнятись в потребі –
на землі хто творець є і жнець.
І любов виглядає, забута,
як і совість, до ближнього путь...
Скільки сліз, бід пройшли, не заснути –
мо пора Божу сутність вернуть?
24.11.2019 р.
* * *
Как колеблется время угрюмое –
разношерстая братия в масть
распевает, что кем-то задумано,
разгулялася алчность-напасть.
И картины апокалиптичные
из тумана вплетает каприз.
Но речами рисуется спичными
разукрашенный блеф-бенефис.
Жизнь река перекатами чуждыми
вразумляет заблудших овец.
Не блудить, а заняться бы нуждами –
на земле кто создатель и жнец.
О любовь, позабытая брошена,
как и совесть, что к ближнему путь...
Сколько бродов прошли, слёз непрошеных –
не пора ль Божью сущность вернуть?
24.11.2019г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855731
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.11.2019
автор: Променистий менестрель