ГОЛОДОМОР

Свіча  горить  –  душа  вогнем  палає,
Рокам  не  стерти  біль  страшних  часів…
І  кожен  українець  пам’ятає
Закон  про  п’ять  смертельних  колосків.

Мільйони  душ,  загублених  терором,
Цю  землю  залишили  назавжди.
Вбивали  їх  кати  голодомором  –
Лише  за  те,  що  вільними  були.

В  страшенних  муках  люди  помирали,
Здіймалася  до  неба  їх  душа…
Хто  ще  не  вмер,  того  живцем  ховали  –
Така  страшна  прийшла  до  нас  біда…

Рови  тоді  укрилися  тілами,
Омилась  кров’ю  рідна  нам  земля,
А  з  неба  гірко  плакали  сльозами
Ті,  що  померли,  –  не  проживши  й  дня.

Не  зможемо  забути  ми  ніколи,
І  викреслити  з  пам’яті  роки  –
Знущання,  вбивства  та  голодомори
Червоної,  нестерпної  чуми!

                                                   ©  Олександр  Кобиляков

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855755
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2019
автор: Олександр Кобиляков