Невже буває так в душі
Коли кохаєш на межі.
Коли ти серце відкриваєш,
Відкривши комусь його краєш.
Коли в середині тепло,
А ззовні ніби замело.
І заметіль ти сам створив,
Хоча того всього не хтів.
Говориш, та слова не ті,
Все з уст летять вони пусті.
І зла нема, та зле говориш.
Думаєш добре, та щось чвориш.
Та й любиш більше за життя.
Від фраз усе це в небуття,
Летить. Усе що мав летить.
Ти зупиняєшся на мить.
Все викидаєш з голови,
І кажеш усьому : " Іди.
У мене лиш одне життя,
І лиш одне є почуття.
Люблю тебе немов дитина
Моя коханая дружина.
Пробач за біль, пробач за сльози.
Цілую руки, ніжні лози,
Що обіймають в далині,
Завжди потрібна ти мені.
І що хвилини, і щодня
Все більш тебе кохаю я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855786
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2019
автор: tizian