Осіння тиша бабиного літа
У різнотрав’ї брешуть цвіркуни
Таке високе небо наче вмите
І хтось між соснами повісив дві струни
Я все сумую, все чомусь сумую
Не вірю я в чарівний цей обман
Так перед смертю нам життя ще день дарує
Нічого доброго нам тиша не віщує
Зима як смерть іде через туман…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8558
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.11.2005
автор: nobile