Осіння тиша... пагорби, яри,
Жовтогаряча лісосмуга.
До божевілля грають кольори,
Але чомусь на серці туга.
Під килимами осені Земля,
Казково синє-синє небо…
Мандрує час кудись нізвідкіля -
Миттєвості роздати треба.
Летить тендітне павутиння мрій,
Втішає доленьку надія.
Поміж сузір'їв чую голос твій, -
Вирує спогадів стихія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855853
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2019
автор: Марат Школьник