Осінь минає золота,
Уже з зимою бореться...
І та її перемага,
В зиму ж іти не хочеться...
Осінь багата й чепурна,
Я нею зачарована,
У ній лебідкою пливла,
Духом її оновлена...
Сказать чарівні їй слова,
Сьогодні я насмілилась:
-Не відступай, тобою я
Не встигла ще натішитись...
Осінь всміхнулася мені,
Моргнула теплим променем...
Пообіцяла теплі дні
Лагідним тихим подихом...
І зрозуміла я її,
Їй відступать не хочеться...
Природи ж правила такі,
Й змінити їх не можеться...
Призупинить відхід її,
Нікому не вдавалося...
Скоритись часу і зимі,-
Завжди так відбувалося...
То ж доведеться і мені,-
Із осінню прощатися...
І хоч не хочеться... Зимі
Прийдеться підкорятися...
Осінь минає золота,
За нею сумуватиму...
Та пройде час... Осінь нова,-
Для мене ще співатиме...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855893
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.11.2019
автор: геометрія