Життя проходить навмання
Хороми затуляють храми.
Якась суцільна метушня,
Якась суцільна метушня,
А ще гонитва за речами.
Облиш, сусіде, мрії ці,
Про гроші, славу і про владу.
Те, що у твоїм гаманці,
Те, що у твоїм гаманці,
Лише перепустка до аду.
Так буде, було й зараз є,
Ти маєш визнати наразі,
Все в цьому світі не твоє
І, навіть те, і навіть те,
Що ти залишив в унітазі.
Навіщо зайвий скарб мені,
Навіщо ця земля, навіщо.
Це ж не поміститься в труні,
Все не поміститься в труні,
Та й в ямі, що на кладовищі.
Ми і не перші й не останні,
Хто нагрішив на цій землі.
Передамо свої вітання
Й завершимо свій шлях у млі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855925
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 26.11.2019
автор: tdutybq