Текла ріка наповнена зірками,
В ній кожен міг дістати жменю мрій...
Хоч часто омивалася сльозами
Розчарування інколи надій.
Всі прагнули щось більше і руками
Тягнулися все глибше... У воді
Захований століттями, віками
Його ніхто не брав – це був сувій.
Папір таїв великі таємниці...
Проте не знали люди що у нім.
І оминали сяючі зіниці
Мандрівників, що марили в пітьмі...
...Було там слово, досі людям сниться –
«Кохання». Ще лежить сувій на дні...
© Володимир Верста
Дата написання: 30.12.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855958
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 26.11.2019
автор: Володимир Верста