Як же багато є в житті
І негараздів, й попелу...
Та ми, долаючи путі,-
Усе ділили порівну...
Ти підставляв своє плече
У скрутних ситуаціях...
І я сприймала усе це,
Й погане все миналося...
Коли тобі було пекло,
Аж барабани стукали,
Руку я клала на чоло,
І в твої руки хукала...
Коли бувало нам обом
Чогось дуже незатишно,
Легше долати усе двом,
Чи й починати заново...
Тебе давно уже нема,
І я живу в неспокої...
Душа ще в мене не німа,
І згадки заспокоюють...
Живі думки в душі моїй,
Твої слова і погляди,
Я заспокоююсь тоді,
Коли гортаю спогади...
Всі негаразди у житті
Розвіюю із попелом...
А ще незвідані путі,
Долаю я у спокої...
А прийде час і я піду
У інший світ без боязні,
Може і там тебе знайду,
Щоб все ділити порівну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855996
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2019
автор: геометрія