Пошию плащ собі прозорий
з ниток осіннього дощу
і плавно в далі неозорі
свою уяву відпущу.
До зір полину, ніби птаха,
в казкові, неземні краї,
де почуття часу і страху
вже чари втратили свої.
А уявлю себе коханцем –
втону в любові міражу
і повість пристрастей багрянцем
на тлі осіннім напишу!.
27.11.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2019
автор: Олександр Мачула