Як пахло в хаті пирогами,
Домашнім затишком, теплом...
А рученьки моєї мами
Робили свято за столом.
Чекали діток і онуків,
Щасливу, неповторну мить,
Не знали спокою ці руки,
Всім намагались догодить...
Як все встигали - не збагнути,
Ці рученьки були святі,
До серця ніжно пригорнути
Ніхто не міг так у житті...
У повсякденній цій роботі
Був час до вишивки, шиття,
Уміло працювали доти
Не згасло мамине життя...
Тепер у вічності розлуки
Лиш світлих спогадів жалі...
Знайшли давно невтомні руки
Свій вічний спокій у землі...
Любов Шемет
27/11-2019рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856171
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2019
автор: LubovShemet