Пізня осінь...хмари суплять брови.
Почорніло поле, зоране у строк.
Розгулявся вітер у дібровах.
Крок за кроком - і життя дає урок.
Непомітно якось віддалились.
Ні, не відстанню, вона й колись була.
Мабуть, стало давнє неважливим,
Потускніли наших вражень дзеркала.
Пізня осінь...відвикати мушу.
Час не спав, відгарцював стрімким конем.
Розворушив спогадами душу,
І дощем закрався в серце тихий щем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856186
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2019
автор: Світлая (Світлана Пирогова)