Життя на місці не стоїть,
І час бере свою вершину!
Колись несказані слова,-
Минуле нам кидає в спину.
Прислухатися?Чи пройти?!
Чи просто тихо промовчати...
Та ми збираєм їх в душі!
Щоб звідти вже не випускати!
Слова, як ніж, - який пронзає,
І довго в серці він живе.
Як ржа, - яка все пожирає,-
І на шматки його там рве.
Слова, тримають нас на місці,
І не дають іти вперед,-
Чекають мабуть день грядущий,-
Коли настане їх черед.
Чи про любовь, чи покаяння...
Чи просто важко на душі!
Слова,- які давно чекають,
Щоб вирватись з тенет глуші.
Життя на місці не стоїть,
І час, вже взяв свою вершину!
Потрібно вчасно говорить,-
Усі слова... В свою хвилину...
Viktoria Sakalosh ©
23.10.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856193
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2019
автор: Viktoriasa