Я ,не хочу ,щоб хтось доторкався до мене...
цілував ,моє тіло і солодив уста.
А ,ти знаєш ,моє сонце згасло без тебе
і день, за днем я згораю... тлію, як свіча.
Потопаю, у океан ночі з головою ...
і я ,виглядаю тебе на пристані мрій.
Tак швидко, біжить час... молодість, за водою-
все цвіте, в'яне... найкраща, квітка із лелій.
Догоріло, літо... добігає до кінця осінь
вітер, обриває жовте листя додолу.
червоний ,золотий ,багряний лист розносить...
стугонить, лезом бритви ранить душу кволу.
Як тільки ,осінній вечір зайде до хати
циганка ніч мені на вушко щось торочить.
Від самотності, іду у ліжко у сни спати
Бачу, тебе... сльоза ,від щастя мироточить.
Прилетіла біленька горлиця до вікна
небо, засіває сніжинки з небокраю.
О ,скільки печалі принесла люта зима!
у заметіль, забрала того кого кохаю.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856238
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2019
автор: Чайківчанка