Вона опустить руки, не проб'ється...
За спиною її друзі шепотіли.
Вона слабка й нестійка як водиця...
Кричали у віп-зоні її вороги.
А вона закривавлена все стояла
На своїх двох поранених ногах
А вона опиралась всім вітрам :
Тримала руки в бойовій готовності
І стала як лід її душа, тверда.
І навіть коли сили зійшли на нівець,
Вона обіцяла собі, що це не кінець,
Поїхала дальше, бо це не її зупинка,
Хоч від віри лишилась надії крихта.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856316
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2019
автор: Alive corpse