Спостерігаєш мовчки, не підходиш,
Ще час не твій, ще не горять зірки.
З тобою не укладено угоду,
То ж відпочинь, скуштуй мигдаль гіркий.
Нехай всередині палахкотить ікона,
На себе молишся, чому ж такий сліпий.
Чому ж не звільнишся із власного полону?
Не розумієш ти, чому мигдаль гіркий.
Чому навколо тебе ходять люди,
Збирають недочитані кістки.
Чекаєш новий день? Його не буде.
Закінчився мигдаль. Він був гіркий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856326
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.11.2019
автор: Юлія Рябенко