Заряду — три проценти в навігаторі,
А лабіринт лише за половину,
Полярне коло гріється в екваторі,
То ж якщо що, в риториці й загину...
Примарні спроби гасяться реальністю,
Аж смішно, бо втомився перейматись
Примітивізмом, контрагеніальністю,
Коли у вільну упряж запрягатись.
То ж слово "вільний" і не пахне шляхтою.
Напруга кривить щелепи ганебно...
Відчуй різницю офісу із шахтою,
Що єден грець "ішачать" ширпотребно.
"Многая літа" виллються знущаннями...
Тікатимеш по течії до краю,
Де схопить Ніагара... Чи з прощаннями,
Чи просто навздогін — "уже немає"...
Закон обставин: ти, випа́док, аура,
Всі цикли, кругообіги, сезони,
Всі спроби оживити динозавра
Та просідання під нові канони,
Твій мінімум життєвий концентрації,
Твій максимум можливого наразі...
Межа відповідальності й прострації
У небутті, агонії й екстазі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856351
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.11.2019
автор: Ніколя Петрович