Спокуса? - ні.
Огида? - так
Яка тепер мені потрібна...
Життя обдурило,
А доля лиш слово пусте.
Вибач?Таке можливо...
Хто тільки вигадав його.
Й зачим казать,
Коли воно вже неумісне.
В ту мить відчула я і біль,
Вздригнулось серце,
А душа кричала.
Думки виривались,
А я все мовчала...
Помалу ті сльози,
По обличчю стікали,
І ніхто не побачив,
І серце боліло...
Огида не жаль,
Спокуса не рай.
Самотня я так!
І це вже надовго...
Чому?Бо я лиш річ і більш нічого..
Я не частинка цього світу,
І не чиясь любов.
Я лиш проста і чиста мука.
Жива і майже всім байдужа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=85639
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.07.2008
автор: Olenka