Ілюзії лишаю за душею,
у серці перевіюю літа,
у пам'яті є візія тієї,
яка була – як осінь золота.
І я літаю іноді до неї,
коли надокучає суєта
і тугу переспівує сльота
на тихій ноті осені цієї.
Про це шепоче вітер у траві
і хмари нагадають дощові,
що і її журою огортає
мелодія далекої пори,
коли були щасливі вечори
і не було опінії до раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856430
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 30.11.2019
автор: I.Teрен