Як у вулик, прилетів на ювілей
Українсько-білоруський рій гостей.
Любі друзі! Посідаємо рядком,
Пригадаємо з Миколою Шипком,
Як в цю дату його мати привела
На краю Олександринівки-села.
Це було перед війною в грізний рік,
Не зітреться він у пам’яті повік,
Бо сім’я його без батька прожила,
А все ж стала вона гордістю села!
Ювіляр наш хоч у філію ходив,
Все одно у академію вступив.
Промайнула п’ятирічка під крилом
І одержав він ветлікаря диплом.
В Білорусії і в Краснім-селі скот
Оглядав він переважно через рот,
А напарник (бо Шипку ж не до лиця)
Теж дивився, тільки з другого кінця.
Як не бачать один в одного носи,
То діагноз вже готовий, як часи.
Що не думалось, не сталось, не гадалося,
Те в житті у ювіляра таки сталося.
На роду було назначено, написано
Одружитися з гарненькою Ларисою.
Та й вродили і зростили діток парочку:
Анатолія синочка й доню Аллочку.
Він уміє на гармошці добре грать,
І косити, й будувати, й майструвать.
Все є в нього: і квартира, і робота, і сім’я,
Є й машини: і державна, і у кума, і своя.
Любить гумор, бо полює на вовків
І вважає тестя й тещу за батьків.
Є і лисина, і маса, й гарний зріст,
Є й недолік: випиває ж як у піст!
Як на лисині поставимо печать,
Президентом можна завтра ж обирать,
А як згодні будуть область і район,
То пошлемо генеральним у ООН.
Побажаємо ж від нашого роя,
Щоб у злагоді кохалася сім’я,
Хай довгенько ще моргає до куми,
Уникає хай лікарні і тюрми,
Хай у діток будуть дочки і сини,
Хай зростають вони в мирі, без війни.
І щоб став 10-кратним дідусем,
Одружив своїх праправнуків і все.
20.01.1991
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856453
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2019
автор: САВИЧ