Завершальність осіння,
думки одяглися у светри
І міряють кроками
темні глибини зими,
Завіконня холодне
сумними вітрами роздерте,
У вись, наче змії,
повзуть листопадні дими.
Немов кавова гуща,
прогірклі й тягучі вже ночі.
Душа зупинилася
на міжсезонній межі.
Так не хочеться йти...
Осінь також прощатись не хоче,
Ось тільки за мить
знову станемо дивно-чужі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856465
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2019
автор: Ірина Кохан