Ти знало забарвлення
Кожної квітки,
Торкалося ніжно
М'яких пелюсток.
Палке почуття досягало зеніту.
Сумне.
Обірвався сакральний зв'язок.
Зів’яло тремтіння співочого листя,
Прощання у леті стакато звучить.
Собі не знаходиш сезонного місця:
То палиш, то плачеш.
По кому болить?
По літу? По людях у радісних справах?
По трелях вечірніх дзвінких солов'їв?
Не сердься, погоже. Не сердься, ласкаве.
Любові твоєї бракує Землі.
Дивись, всюдиглядне,
Кружляють сніжинки,
Вкриває скорботно ґрунти сивина –
З тобою коштовно гаптована сріблом
У квітах віконних засяє зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856524
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2019
автор: Серафима Пант