Зорі у небі ведуть хоровод,
Місяць шукає свою наречену.
Світ утомився від денних турбот.
Панна у чорному вийшла на сцену.
Швидко змінилось усе навкруги —
фарби і звуки, костюми і маски...
Все, крім одвічно людської жаги
стати героями давньої казки...
Важко наснитись тому, хто не спить.
Крутить годинник свої коліщата.
Час уві сні непомітно летить.
Нумо, заплющуй хутчіш оченята!
Зайчик у полі збирає харчі,
мишка складає у норку зернятка...
Вовчик сіренький полює вночі -
тож не барись, відправляючись спатки.
Мандри з пригодами звуть зусібіч.
Мара принадами все оповила...
- Тату, а як світом шириться ніч?
- Бажано просто розправити крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856528
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.12.2019
автор: Сергій Вітер