Чи поміж дерев я , чи поміж людей...
В такому лісі нерви з міцної сталі!
А люди бувають без душ, і тіней.
Дерева ж - із болю, мов люди повсталі.
А на стінах навкіл намальовані долі.
Фарби з картин змиває рясними дощами.
І башиш ті очі, мов без власної волі:
Серця їх німі обростають хрящами!
Комусь дочекатись, комусь переждати.
Вартують...ті болі і в людях, і в лісі!
Одним би багаттям рясним прогоріти,
А з інших - міцна обрешітка у стрісі...
Поміж дерев - немов поміж людей.
У кого б лише мені шляху спитати?
Щоб не злягти від болю чужого й ідей,
Навчилася вправно я серце ховати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856537
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2019
автор: Юлія Ганненко