Стоїть у кризі дерево,
Та важко так мовчить,
Туман снує, як марево,
А землю морозить.
Шипшини кущ дорідної,
Блищить немов слюда.
Стоїть собі царівною,
Ще долю вигляда.
А далі, вниз долиною,
Поникла бузина.
Ще ходить десь ложбиною
Корівок череда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856622
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.12.2019
автор: Cвітлана